- Деталі
-
Категорія: Шкільний практичний психолог
-
Опубліковано: Неділя, 02 лютого 2014, 22:17
-
Перегляди: 5055
Замкнута і похмура дитина
Діти - найдопитливіші і відкриті створіння. Принаймні, більшість з них. Однак, трапляються й такі, які до спілкування зовсім не рвуться. Вони звикли жити в межах замкнутого простору, ніби в раковині, і їх не так просто виманити звідти. Замкнута і похмура дитина, неговірка, сором'язлива - так називають цих дітей звичайно.
Але чи так це насправді? Розберемося?
Є принципова різниця між поняттями сором'язливість і замкнутість або похмурість. Сором'язлива дитина хоче спілкуватися, тільки не вміє і боїться. А замкнута - не хоче і не вміє. Вона перебуває у власному маленькому світі, допускаючи до себе тільки найближчих. Тільки вони можуть підібрати до неї "ключик": мама, тато, улюблена кішка або хом'ячок. Замкнутість часто списується батьками на особливу обдарованість і розвиненість, мовляв, такому маленькому генію зі звичайними дітьми просто нецікаво. Однак психологи в один голос запевняють: це помилкова думка! Такі діти-"футляри" завжди в глибині душі дуже нещасні через те, що не можуть жити звичайним життям разом з однолітками. Вони навіть не завжди розуміють причину свого горя, несучи його у доросле життя.
Причини замкнутості і похмурості
Ці причини зазвичай криються в самому ранньому дитинстві. Ще точніше - в успішності вагітності. Діти, які народжуються недоношеними сильно, на терміні до 33 тижнів, ймовірніше стають інтровертами (людьми, орієнтованими у себе). Виною тому – відрив немовляти від матері відразу після народження (недоношені діти поміщаються в кувез - спеціальний апарат, що підтримує певну температуру, вологість і т. д.). У той же час не варто списувати все лише на факт недоношеності. Дітям властиво «йти у себе», якщо вони хворі, втомилися або поглинені якоюсь проблемою. Правда, дитина замкнута і похмура в такому випадку не постійно, а тільки на час.
Ситуація набагато серйозніша, якщо нелюдимість виникла через будь-яких обставин ззовні. Наприклад, школяр може замкнутися у відповідь на знущання однокласників, якщо ті дражнять його за заїкання, повноту або носіння окулярів тощо. Маленькі діти можуть замикатися у відповідь на сварки батьків. У першому випадку дитина відгороджується від дійсності уявною стіною, тому що це зручніше, ніж постійно намагатися захищатися від кривдників. У другому - маляті здається, що кращим способом помирити маму і тата - стати менш помітним, адже діти завжди у всіх конфліктах дорослих звинувачують себе.
Замкнута дитина може бути і через те, що просто мало спілкується з дітьми. Наприклад, часто хворіє, не відвідує дитячий сад, весь час проводить з мамою або бабусею. Спочатку її це засмучує: від неї постійно відмахуються ("Коли нам грати з тобою, своїх справ вистачає"), а потім вона починає входити у смак. Адже однолітки можуть і іграшки поламати, і відібрати взагалі, не те що мама і бабуся.
А замкнутість це?
У той же час завжди спочатку треба розібратися, чи справді ваша дитина-людина у футлярі або ви самі надумали цю проблему. Якщо у дитини немає купи друзів і їй подобається грати одній - це ще не замкнутість. Якщо батьки - екстраверти, то для них стримане ставлення дитини до оточуючих майже катастрофа. Їм здається, як може не подобатися спілкуватися з людьми, це ж так цікаво? ! Але потрібно розуміти, що кожна людина має свій темперамент і характер. Якщо ви не уявляєте собі життя поза суспільством, це не означає, що всі зобов'язані бути такими ж. На думку психологів, якщо ваша дитина із задоволенням відвідує дитячий садок або школу, але в той же час спілкується не з усіма підряд, а лише з обраними, це зовсім не похмура дитина і навіть не замкнута. Як і в тому випадку, коли дитина пішла гуляти з однолітками, але, поки ті бігають з м'ячем по полю, вболіває за них з трибун або роздивляється камінці.
Інша справа, якщо дитина справді ховається в раковину. В такому випадку проблема вимагає термінового втручання, інакше дитину так і будуть до кінця життя коробить і лякати чужі люди, незнайома обстановка. Вона не зможе повноцінно спілкуватися з оточуючими і в кінці-кінців буде відкинута ними. Необхідно вчасно надати грамотну допомогу маленькому відлюднику, інакше він стане обростати новими комплексами, що перешкодять йому жити нормальним життям.
Симптоми
- Дитина може взагалі не розмовляти, говорити в крайньому випадку, вимовляти слова пошепки;
- Тримається подалі від усіх або з великими труднощами входить в колектив;
- У неї друзів дуже мало або немає зовсім;
- Дитина боїться почати щось нове;
- Не наважується висловити свою думку;
- Таїть усередині свої почуття, думки, не йде на розмову з дорослим;
- Часто ухиляється в розмові, прикриваючись фразою «я не знаю»;
- Зайва обережність в словах і вчинках;
- Відсутність спонтанних проявів;
- Неглибоке дихання;
- Психосоматичні прояви( н-д, біль у шлунку);
- Бажання завести незвичайну домашню живність(павука, ящірку, змію);
- Часто тримає руки за спиною, в кишенях, щільно притискає до себе або навпаки, руки мляво висять вздовж тіла, не має жестикуляції…
При всьому цьому дитина може цілком нормально встигати в школі, виконувати свої обов,язки.
Що робити?
Найважливіше, чого не слід допускати по відношенню до замкнутого малюка – це застосування сили(моральної і фізичної).
- Сприймати дитину такою, як вона є;
- Менше говорити самому в спілкуванні з нею, заохочувати, підштовхувати до спілкування;
- Розповісти про те, що турбуєтесь про неї;
- В розмові з дитиною не виставляти замкнутість як проблему;
- Навчити усвідомлювати свої страхи, образи.
А також:
- приділяти більше уваги ДИТИНІ, незалежно від її віку. Всі діти потребують наявності батьківського піклування. Не потрібно боятися розбалувати дитину ніжністю, обіймами і поцілунками - таким дітям всього цього потрібно трохи більше, ніж іншим. До того ж, можна пестити і обіймати дитину, не потураючи при цьому всьому її побажанням.
- Не скупіться на похвалу. Діти не можуть самі реально оцінити свої досягнення і перемоги. Хто, якщо не дорослі, в силах підняти їх самооцінку? Створюйте ситуацію успіху.
- запрошувати до себе друзів. Нехай дитина звикне до знаходження навколо самих різних людей. Ще краще, якщо будуть приходити гості разом з дітьми. У знайомій і рідний обстановці замкнута дитина швидше розкріпачиться і навчиться спілкуватися з однолітками. Вам же, в свою чергу, буде простіше скоригувати її поведінку, підказати, як слід вести себе в колективі.
- придумувати СВЯТА РАЗОМ, заохочуйте виступи дитини на публіці. Нехай вона читає вірші, співає під караоке, танцює, бере участь в домашньому спектаклі. Виведіть її зі стану звичної апатії, влаштуйте веселі ігри, дозволивши їй вигравати - смак перемоги завжди повертає віру в себе.
- Привчайте дитину до НОВОГО. Замкнені діти завжди відрізняються консерватизмом. Їм важливо відчувати стабільність у всьому: у їжі, у сні, іграх, казках на ніч - все для них має бути за розкладом. Не варто позбавляти малюка цього почуття, проте потрібно іноді і урізноманітнити режим дня. Наприклад, вечірню казку можна замінити на мультик, прогулянку або розмову по душах.
- ПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩО поступовість для замкнутої дитини - ключове поняття. Наприклад, якщо малюка не загнати на дитячий майданчик, не треба силою садити його в самому центрі пісочниці або змушувати з'їжджати з гірки "паровозиком". Для початку нехай пограє поблизу від інших дітей, а вже потім можна акуратно пробувати зблизити його з ровесниками. Тільки дуже ненав'язливо і делікатно.
Вцілому, замкнутість – це всього лише сигнал. Головне – вчасно виявити та допомогти виправити. Потрібно «розбити шкаралупу» дитини, але дуже і дуже дбайливо.
