- Деталі
-
Категорія: я знаю силу слова
-
Опубліковано: Неділя, 04 грудня 2016, 22:35
-
Перегляди: 35425
Кличний відмінок в українській мові особливий. Чим саме? По-перше, він найбільше з-поміж усіх відмінків зазнав політичних утисків. Як саме? Звернімося до фактів: з чотирьох видань українського правопису, які датуються XX ст. (1933, 1946, 1960, 1990), вперше лише в Правописі 1990 року нарешті визнано, що наш рідний кличний відмінок є таки справжнім повноцінним ВІДМІНКОМ, а не якоюсь там незрозумілою формою – недолугою, однобокою .
Справді, дорогий друже, шановний пане, поважна пані, пане добродію чи пані добродійко, невже нам не до вподоби, коли до нас так чемно й мило звертаються?
Другою причиною винятковості кличного відмінка є його відсутність в російській мові. І це було каменем спотикання як в радянські часи для укладачів Правописів, так і сьогодні для значної частини російськомовних українців.
Та щоб не спотикатися щоразу, краще навчитися правильно й красиво звертатися до наших рідних і друзів, керівництва й підлеглих, знайомих і незнайомих.
Розпочнемо наше знайомство з кличним відмінком з того, як же він утворюється.
Творення кличного відмінка іменників I відміни
Закінчення -О (для твердої групи):
1. Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -а набувають у Кличному відмінку закінчення -о:
№ Чоловічий рід Жіночий рід Спільний рід
1. Микола – Миколо,
Сава – Саво,
Хома – Хомо
Василина – Василино,
Оксана – Оксано,
Тетяна – Тетяно,
голова ради – голово ради,
подруга – подруго
староста групи – старосто групи
Наприклад:
Вельмишановний голово спеціалізованої вченої ради! Дозвольте розпочати свою доповідь.
Миколо, Саво, Василино, беріть хутчіш санчата й мерщій біжіть кататися на снігову гірку!
Шановний старосто групи! Ваш щоденний обов’язок – відповідати за журнал відвідування занять.
Закінчення -Е (для м’якої та мішаної груп):
2. Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -я після приголосного (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Чоловічий рід Жіночий рід Спільний рід
1. Ілля – Ілле Катря – Катре,
Настя – Насте,
земля – земле,
працівниця – працівнице
суддя – судде
Наприклад:
Ілле, допоможи, будь ласка, розв’язати цю задачу з фізики.
Рідна земле! Скільки історичних перипетій випало на твою долю…
Вельмишановний судде! Дозвольте поставити запитання підсудному.
3. Іменники жіночого та спільного роду з шиплячим приголосним основи перед закінченням -а (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Жіночий рід Спільний рід
1. Душа – душе,
круча – круче
Листоноша – листоноше,
книгоноша – книгоноше
Виняток: теща – тещо.
Наприклад:
Душе, до осягнення твоїх глибин зверталися і поети, і письменники, і фізики, і психологи.
Листоноше, в нелегкі часи Другої світової війни тебе чекали з нетерпінням і острахом водночас.
Закінчення -Є (для м’якої групи):
4. Іменники жіночого роду на -я після голосного, м’якого знака та апострофа (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -є:
№ Власні назви жіночого роду Загальні назви жіночого роду
1. Ксенія – Ксеніє,
Марія – Маріє,
Соломія – Соломіє,
Севілья – Севільє
комісія – комісіє,
мрія – мріє,
президія – президіє,
сім’я – сім’є
Наприклад:
Соломіє, тобі випала честь виступати від імені нашої школи на обласних змаганнях з туризму.
Шановна комісіє! Повідомляємо, що виявлені під час останньої перевірки недоліки усунено. Письмовий звіт додаємо до цього листа.
Мріє моя! Як високо ти піднялася над нашим буденним життям!
Закінчення -Ю (для м’якої групи):
5. Деякі зменшено-пестливі форми власних та загальних назв жіночого роду та власних назв чоловічого роду на -я (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
№ Пестливі форми власних назвжіночого роду Пестливі форми загальних назв жіночого роду Пестливі форми власних назв чоловічого роду
1. Галя – Галю,Ліля – Лілю,Лідуся – Лідусю матуся – матусю,киця – кицю,кицюня – кицюню Ваня – Ваню,Костя – Костю,Федя – Федю
Наприклад:
Галю, допоможи своїй молодшій сестричці зашнурувати черевички.
Матусю, я зажди пам’ятатиму смак рисової каші кремового кольору, приготовленої тобою в справжній українській печі.
Кицю, будь чемною, не дряпай шпалер на стіні.
Творення кличного відмінка іменників II відміни
Закінчення -У (для твердої групи):
1. Власні та загальні іменники чоловічого роду твердої групи із суфіксами -ик, –енк, -к(о) та деякі односкладові іменники цієї ж групи набувають у Кличному відмінку закінчення -у:
№ Власні назви Загальні назви Односкладові іменники
1. Василенко – Василенку,
Лазько – Лазьку,
Петренко – Петренку
Святополк – Святополку
Будівельник – будівельнику,
мандрівник – мандрівнику,
робітник – робітнику
Дід – діду,
син – сину,
млин – млину,
тин – тину
Наприклад:
Петренку, твоя контрольна робота написана на чотирнадцять балів з двадцяти.
Мандрівнику, скажи, будь ласка, чи правда, що твоє життя сповнене пригод і несподіванок?
Сину, запам’ятай батькову науку: де б ти не був і що б не робив, та вдома тобі завжди раді.
2. Зменшені форми іменників чоловічого роду – власні й загальні назви – із суфіксами -ик, -ок, -к набувають у Кличному відмінку закінчення -у:
№ Власні назви Загальні назви
1. Василько – Васильку,
Іванко – Іванку,
Петрик – Петрику
Баранчик – баранчику,
синок – синку,
соловейко – соловейку,
хлопчик – хлопчику
Наприклад:
Васильку, ти сьогодні став першокласником – будь старанним і наполегливим учнем.
Баранчику сіренький, уступи мені дорогу, а то обидва опинимося в річці, – звернувся до свого побратима баранчик біленький.
Соловейку, навчи мене твоєї пісні, а то мене геть не хочуть чути, – попросила ворона соловейка.
3. Іменники чоловічого роду – загальні назви – з шиплячим кінцевим приголосним основи (крім ж) набувають у Кличному відмінку закінчення -у:
Викладач – викладачу,
погонич – погоничу,
слухач – слухачу,
товариш – товаришу.
Наприклад:
Шановний викладачу! Ваше основне завдання – навчити свого предмета так, щоб студенти пам’ятали його протягом всього життя.
Дорогий товаришу! Щиро дякую за твою міцну руку в часи незгод, саме завдяки твоїй підтримці я зміг вистояти й не зламатися.
4. Запозичені іменники чоловічого роду (власні назви) з основою на -г, -ґ, -к, -х набувають у Кличному відмінку закінчення -у:
Аристарх – Аристарху,
Генріх – Генріху,
Жак – Жаку,
Людвіґ – Людвіґу.
Наприклад:
Генріху Гейне! Твоя “Книга пісень” відома у всьому світі.
Людвіґу ван Бетховену! Твій подвиг неоціненний: значна частина твоїх творів, зокрема й славнозвісна Дев’ята симфонія, вийшли з-під твого пера, коли глухота вже повністю опанувала тебе.
Закінчення -Ю (для м’якої групи):
5. Іменники чоловічого роду (власні назви) з м’яким кінцевим приголосним основи, що на письмі позначається м’яким знаком, набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
Гриць – Грицю,
Василь – Василю,
Івась – Івасю
Наприклад:
Хто з українців не знає жартівливої пісні “Грицю, Грицю, до роботи”?
А от пісню “Чого, Івасю, змарнів-змарнів” знає порівняно небагато українців.
6. Іменники чоловічого роду (власні й загальні назви) на -й набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
№ Власні назви чол. р. на -й Загальні назви чол. р. на -й
1. Анатолій – Анатолію,
Валерій – Валерію,
Матвій – Матвію
Водій – водію,
добродій – добродію,
край – краю
Наприклад:
Пане Анатолію, ваше прохання виконано: група туристів у повному складі чекає вас біля виходу.
Добродію, будь так ласкаві, підкажіть, як пройти до історичного музею?
Краю мій багатостраждальний! Жодне століття не дає тобі спокою: і наша інформаційна епоха не є винятком.
7. Іменники чоловічого роду (власні та загальні назви) м’якої групи на -р набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
№ Власні назви чол. р. м’якої гр. на -р Загальні назви чол. р. м’якої гр. на -р
1. Ігор – Ігорю,
Лазар – Лазарю,
Цезар – Цезарю
Друкар – друкарю,
лікар – лікарю,
писар – писарю
Наприклад:
Ігорю Святославовичу! Твій славетний похід на половців відомий нам з нетлінної літературної пам’ятки “Слово о полку Ігоревім”.
Лазарю, вийди сюди! – наказав Ісус своєму померлому другові і той… вийшов (З Євангелія від Івана 11:43).
8. Іменники чоловічого роду (загальні назви) із суфіксами -аль, -ань,-ень, -тель, -ець набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
№ Заг.н. чол.р. на -аль, -ань Заг.н. чол.р. на ,-ень, -тель, Заг.н. чол.р. на -ець
1. Скрипаль – скрипалю,
бородань – бороданю,
вухань – вуханю
Учень – учню,
дурень – дурню,
вихователь – вихователю,
спаситель – спасителю
Знавець – знавцю,
ревнивець – ревнивцю
Наприклад:
Віртуозний скрипалю, чи твій інструмент виготовлений не руками самого Страдіварі?
Дурню, недаремно кажуть, що в тебе лоб широкий, а в голові тісно.
Вихователю, тобі батьки доручили найдорожчий свій скарб – дітей.
9. Зменшено-пестливі форми назв чоловічого роду з м’яким приголосним основи, що позначається на письмі м’яким знаком, набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
дідусь – дідусю,
татусь – татусю
Наприклад:
Дідусю, розкажіть мені казочку про солом’яного бичка чи про кривеньку качечку.
Татусю, а ти не забув про свою обіцянку поїхати в суботу на дитячу залізницю?
Закінчення -Е (для твердої, м’якої та мішаної груп):
10. Безсуфіксні іменники чоловічого роду – власні та загальні назви – з твердим кінцевим приголосним основи набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Власні назви чол.р. Власні назви чол. р. з чергуванням Загальні назви чол. р. Загальні назви чол.р. з чергуванням
1. Володимир – Володимире,
Максим – Максиме,
Степан – Степане,
Олег – Олеже (чергування г//ж),
Яків – Якове (чергування і//о),
лейтенант – лейтенанте,
голуб – голубе,
Друг – друже (чергування г//ж),
козак – козаче (чергування к//ч),
юнак – юначе (чергування к//ч)
Наприклад:
Виставка під назвою “Які ж гарні шатри твої, Якове…” репрезентує зразки настінного малярства вцілілих синагог Буковини.
В українських народних піснях часто натрапляємо на звертання “Голубе мій сизокрилий!”
Юначе, варто ще трохи попрацювати над своєю курсовою роботою.
11. Власні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи та закінченням -о набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
Дмитро – Дмитре,
Петро – Петре,
Карпо – Карпе,
Але: дядько – дядьку, тато – тату.
Наприклад:
Пане Петре, ваша ідея щодо проведення в Україні конкурсу на кращого знавця української мови жива й сьогодні.
Карпе, вистачить вже сваритися зі своїм рідним братом Лавріном.
12. Загальні назви чоловічого роду твердої групи з суфіксами -іст-, -їст-, -ист-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир- набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Загальні назви чол. р. з суф.
-іст-, -їст-, -ист-
Загальні назви чол. р. з суф.
-ор-, -тор-, -атор-
Загальні назви чол. р. з суф.
-ер-, -ир-
1. Журналіст – журналісте,
дзюдоїст – дзюдоїсте,
радист – радисте
Професор – професоре,
доктор – докторе,
реформатор – реформаторе
Контролер – контролере,
пасажир – пасажире
Наприклад:
Журналісте, пам’ятай, що на кінчику твого пера знаходиться і наш добробут, і твоя репутація.
Пасажире, твій громадянський обов’язок – вчасно оплатити свій проїзд.
13. Іменники-загальні назви чоловічого роду м’якої групи з суфіксом -ець набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Іменники-загальні назви чоловічого роду на -ець Винятки із закінченням -ю
1. Жнець – женче,
кравець – кравче,
молодець – молодче,
отець – отче,
старець – старче (стара людина),
хлопець – хлопче,
швець – шевче
Боєць – бійцю,
доброволець – добровольцю,
знавець – знавцю,
старець – старцю (жебрак)
Наприклад:
Кожен християнин знає поданий Ісусом Христом зразок молитви, відомий як “Отче наш”.
Хлопче, а чи не час уже закінчувати тест з української мови?
Дорогий бійцю! У тебе дуже відповідальне й непросте завдання.
14. Іменники чоловічого роду мішаної групи, зокрема власні назви з основою на шиплячий та загальні назви з кінцевим приголосним основи -р, -ж, набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Власні назви чол. р. з шиплячим приголосним основи Загальні назви з кінцевим приголосним основи
-р, -ж
1. Довбуш – Довбуше,
Черемош – Черемоше,
Джордж – Джордже
Газетяр – газетяре,
пісняр – пісняре,
столяр – столяре,
школяр – школяре,
сторож – стороже
Наприклад:
Довбуше, пісня “Ой попід гай зелененький” присвячена тобі й твоїм хлопцям.
Школяре, твоя завтрашня контрольна робота вплине на семестрову оцінку.
Газетяре, ми чекаємо від тебе чесних матеріалів на злобу дня.
15. Іменники чоловічого роду – географічні назви – із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Географічні назви з суф. ів (-їв), -ов, -ев (-єв) Географічні назви з суф. -ин, -ін (-їн)
1. Харків – Харкове,
Київ – Києве,
Тамбов – Тамбове,
Лоєв – Лоєве
Пирятин – Пирятине,
Яготин – Яготине,
Люблін – Любліне
Наприклад:
Києве мій! Ти назавжди залишився у моїх дівочих спогадах.
Яготине, тебе знає вся Україна завдяки смачному молоку й маслу.
Творення кличного відмінка іменників III відміни
1. Іменники жіночого роду з нульовим закінченням набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
Любов – Любове,
радість – радосте,
гідність – гідносте.
Наприклад:
Любове, твоє ім’я свідчить про тебе – люблячу, турботливу.
Олю, радосте моя, я так мрію пошвидше тебе обійняти й розцілувати!
Ось і закінчився наш розгляд Кличного відмінка, зокрема яких закінчень у Кличному відмінку набувають іменники – власні та загальні назви – в українській мові.
