Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра

Деталі

Категорія: Шкільний практичний психолог

Опубліковано: Неділя, 20 січня 2013, 12:57

Перегляди: 5561

Школа батьківства         

Психологічний вісник для батьків

Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра

 У цей період відбувається перебудова всієї системи стосунків дитини з дійсністю. Зміна соціальної ситуації розвитку полягає у виході дитини за рамки сім'ї, в розширенні кола значущих осіб, у виділенні особливого типу стосунків з дорослим, опосередкованих задачею ("дитина - дорослий - задача"). Центром життя молодшого школяра стає система "дитина - учитель", яка визначає ставлення дитини до батьків і однолітків.

Адаптація дитини до шкільного життя супроводжується певними труднощами, які вона повинна подолати:

o освоєння нового шкільного простору;

o вироблення нового режиму дня;

o входження в новий, нерідко перший, колектив однолітків (шкільний клас);

o прийняття численних обмежень і настанов, які регламентують поведінку;

o встановлення взаємостосунків з учителем;

o побудова нової гармонії стосунків у домашній, сімейній ситуації.

Перший тип труднощів, з якими зіштовхуються першокласники, пов'язаний з особливостями нового шкільного режиму (вчасно прокинутися, не пропускати заняття, сидіти спокійно на уроках, виконувати домашні завдання тощо).

Другий тип труднощів зумовлений характером взаємостосунків з учителем, однокласниками, з членами сім'ї.

У першому класі сприйняття однолітка, як правило, опосередковане ставленням до нього вчителя, а вибір друга визначається зовнішніми обставинами (сидять за однією партою, живуть поблизу). Тільки до 10-11 років набувають значущості особистісні якості учня - доброта, чесність, уважність, самостійність, впевненість у собі, організаторські здібності.

Вдома першокласник повинен зважати на інтереси та турботи інших членів сім'ї, уникаючи виникнення своєрідного учнівського егоїзму, коли дитина починає узурпувати своє положення, диктувати сім'ї той спосіб домашнього життя, в центрі якого знаходиться вона - школяр.

До середини навчального року в багатьох першокласників у міру звикання до зовнішніх атрибутів школи згасає початкова тяга до учіння, наступають апатія і байдужість. Способом попередження "насичення" учінням є постановка вчителем досить складних навчально-пізнавальних задач, постановка системи завдань, що вимагають активного з'ясування шляхів і засобів їх розв'язання.

В перші місяці навчання особливо небезпечно вимагати від учнів простого запам'ятовування тих чи інших відомостей без належного розуміння їх необхідності та умов застосування, щоб не випустити з-під контролю важливий момент - початок формування у школярів пізнавальних інтересів до навчального матеріалу, оскільки відсутність таких інтересів негативно позначається на всій наступній навчальній роботі.

Навчальна діяльність першокласника має свою структуру. В ній виділяють кілька взаємопов'язаних компонентів:

1) навчальна задача - те, що повинний засвоїти учень, спосіб дій, що підлягає засвоєнню;

2) навчальні дії - те, що учень повинний робити, щоб сформувати зразок засвоюваної дії і відтворити цей зразок;

3) дія контролю - співставлення відтвореної дії зі зразком;

4) дія оцінки - визначення того, наскільки учень досяг результату, міри змін, які відбулися в самій дитині.

Це структура навчальної діяльності в її розгорнутій і зрілій формі. Однак, таку структуру навчальна діяльність набуває поступово, а в молодшого школяра вона досить далека від цього. Іноді дитина прагне правильно оцінити свої досягнення, зрозуміти задачу чи здійснити дії контролю. Все залежить від організації навчальної діяльності, від конкретного змісту засвоюваного матеріалу і від індивідуальних особливостей самої дитини. Так, при читанні дитину вчать навчальній дії виділення основного способу читання складів. При навчанні письму виділяються елементи дії контролю. Різні дисципліни в курсі початкової школи містять в собі необхідність використання неоднакових компонентів навчальної діяльності. Всі дисципліни разом дають дитині можливість засвоювати компоненти навчальної діяльності і поступово психологічно входити в неї. Кінцева мета навчальної діяльності - свідома навчальна діяльність учня, яку він сам будує за властивими їй об'єктивними законами.

Навчальна діяльність, яка спочатку організовується дорослим, повинна перетворюватися у самостійну діяльність учня, в якій він формулює навчальну задачу, здійснює навчальні дії і дії контролю, дає оцінку, тобто навчальна діяльність через рефлексію на неї дитини перетворюється в самонавчання. В навчальній діяльності дії здійснюються насамперед з ідеальними об'єктами - буквами, числами, звуками. Учитель задає учбові дії з об'єктами навчальної діяльності, а дитина відтворює ці дії, наслідуючи вчителя. Потім вона оволодіває цими діями, перетворюючи їх у дії нової вищої психічної функції.

Дійсно, мотив, з яким дитина приходить до школи, не пов'язаний зі змістом тієї діяльності, яку вона повинна виконувати в школі, тобто мотив і зміст учбової діяльності не відповідають один одному, тому мотив поступово починає втрачати свою силу. Процес учіння повинний бути побудований таким чином, щоб його мотив був пов'язаний з власним, внутрішнім змістом предмету засвоєння.

Період адаптації до школи (прийняття навчальної ситуації) за сприятливих умов триває близько 2 місяців, іноді весь перший рік навчання. Батьки повинні допомогти дитині засвоїти сукупність вимог шкільної ситуації і навчальної діяльності.

• < Попередня