Консультація психолога для батьків, учителів щодо онлайн безпеки

Деталі: Категорія: Шкільний практичний психолог; Опубліковано: Вівторок, 27 квітня 2021, 16:19; Перегляди: 514

У школах України навчається близько 4 мільйонів дітей. 96% дітей від 10 років – активні користувачі Інтернету. 67% дітей зазначають, що стикалися в Інтернеті з матеріалами, які їх засмутили. Тож, більше половини дітей, які активно користуються Інтернетом, є незахищеними в мережі.

Використовуючи Інтернет для спілкування у соціальних мережах, підлітки можуть зіштовхнутися з різноманітними ризиковими чинниками, такими як:

• Ризик взаємозв’язку: доступність персональної інформації для зворотного зв’язку.

• Ризик переконання: онлайновий досвід може впливати на особисту діяльність.

• Ризик постійності: публікації залишаються в Інтернеті назавжди.

• Ризик експлуатації: особиста інформація може приносити користь іншим.

• Ризик обману: існує велика кількість дезінформації та викривлення даних.

• Ризик віктимізації: інші користувачі можуть використовувати персональну інформацію проти людини, яка її оприлюднила.

• Ризик звикання: повторне використання може створити залежну поведінку.

• Ризик ізоляції: онлайн-взаємодія може зменшити спілкування та соціалізацію в реальному світі.

• Ризик імпульсу: в Інтернеті легко сказати те, що не було би сказане особисто.

У результаті порівняння спілкування у віртуальному й реальному світах, отримані такі результати: 17,5% хлопчиків та 14,5% дівчат зазначили, що в Інтернеті легше говорити про секрети, ніж віч-на-віч. Кожен п’ятий хлопчик 13 і 15 років зазначив, що говорити про секрети в Інтернеті легше, ніж віч-на-віч. Про те саме повідомила більшість дівчат 11 і 13 років (15,4% та 16,6% відповідно).

Для того, щоб убезпечити дітей від потрапляння в подібні ситуації, навчаючи їх правильної поведінки у таких випадках, та надати інформацію щодо ознак, за якими можна припустити переживання такої ситуації учнем, алгоритму дій педагогічних працівників, адміністрації закладу, батьків у ситуаціях онлайн небезпек, про які їм може бути відомо, були створені ці рекомендації.

Кібербулінг — систематичне цькування та вчинення насильства за допомогою засобів електронної комунікації. Він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах, ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.

Статистика

Згідно статистики в Україні 29 % опитаних підлітків хоч раз ставали жертвами кібербулінгу, а 16 % були змушені пропускати через це шкільні заняття. Також більше половини молодих людей вважає, що проблему кібербулінгу може вирішити сама молодь. 14 % молодих людей вбачають необхідність залучення школи й ще 12 % — інтернет-провайдерів.

Міжнародна статистика наголошує на тому, що:

35% відправляли скріншот чужого фото чи статусу заради жарту; 22,5% випадків стосуються цькування через коментарі; 61% підлітків, які заявляють про кібербулінг, кажуть, що причина - їхня зовнішність; 7 з 10 молодих людей мали досвід кібербулінгу до того, як їм виповнилось 18 років.

Причини

Кібербулінг у дитячому середовищі може виникати з різних причин : потреба кривдника відчувати себе сильнішим за когось; жага популярності; низька самооцінка та бажання самоствердитись; неусвідомлення дитини, що його чи її дії комусь шкодять; відсутність співпереживання та емпатії.

Наслідки

Коли відбувається кібербулінг, то у дитини може виникнути відчуття, що її атакують всюди, навіть вдома, і порятунку немає. Наслідки можуть бути тривалими і впливати на дитину різними способами:

• психологічно — дитина засмучена, відчуває себе збентежено, іноді навіть злою;

• емоційно — почуття сорому та втрата зацікавленості в улюблених речах, зміна настрою;

• фізично — почуття втоми (втрата сну) або навіть такі симптоми, як болі в животі та головний біль.

Як говорити з дитиною, яка зазнала ризику онлайн

1.Старанно підбирайте час та місце.

Виберіть місце, де дитині комфортно, або запитайте її, де вона хотіла би поговорити. Уникайте розмов в присутності того, хто може заподіяти шкоду дитині, психологічну у тому числі.

2.Заспокойте дитину

тим, що ви поруч і дитина зараз знаходиться в безпеці.

3.Cлідкуйте за своїм тоном під час розмови

Якщо ви почнете розмову серйозним тоном, ви можете налякати дитину, і вона, швидше за все, дасть вам відповіді, які ви хочете почути, а не правду, яка з нею трапилась. Постарайтеся зробити розмову невимушеною - це дозволить дитині розслабитись.

4.Використовуйте звичні для дитини слова

5. Ставте відкриті питання.

Наприклад, “Поділись, будь ласка, що викликало такі переживання у тебе?”. Тут дитина може розповісти і про свої дитячі історії, і поступово перейти до ситуації, яка трапилася.

6.Слухайте та чуйте.

Дозвольте дитині розповідати у тому ритмі, як зараз їй хочеться.

7.Уникайте суджень та звинувачень.
8.Використовуйте “Я” повідомлення.

Замість “Як таке могло трапитись?” - “Я співчуваю, що тобі довелось таке пережити..”.

9.Будьте терплячі.

Пам’ятайте, що ця розмова може бути страшною для дитини. Багато злочинців погрожують тим, що станеться щось страшне, якщо хтось дізнається про їхнє спілкування. Вони навіть можуть погрожувати фізичним насильством щодо дитини чи її близьких.

Принципи реагування педагогічних працівників

6 правил, які є актуальними у будь-якій ситуації:

1.Дитина, яка зіштовхнулась з онлайн ризиком потребує підтримки, без осуду чи критики.

2. Не надавайте ситуації зайвого розголосу — не робіть із цього скандал чи публічне обговорення, оскільки це ще більше травмує дитину.

3. Вирішення ситуації потребує включеності як адміністрації, так і батьків дитини.

4. Для збереження доказів дитина, яка є постраждалою, має зробити скрін переписки, де видно, кому і коли були надіслані матеріали.

5. Прибрати фото чи відео матеріали з мережі доволі непросто і важливо зупинити поширення такого контенту через видалення зображень:

- у діалогах дитини, яка поширила матеріали;

- у хмаросховищах, на пристроях, у діалогах та групах тих, хто їх зберіг собі (наприклад, учні класи);

- у соціальних мережах через звернення до адміністрації ресурсу.

Якщо це не допомогло вирішити ситуацію - звернутись до правоохоронних органів.

Рекомендації для педагогічних працівників щодо бесіди з учнями

Розкажіть про Тест Білборду, коли проводите бесіду щодо безпечного онлайн простору: запропонуйте дитині уявити, що все, що вона хоче написати або надіслати в Інтернеті, висить на великому білборді перед школою, який бачать усі. Далі запитайте її, чи вона хоче, аби будь-хто міг це побачити. Якщо ж ні, то зауважте, що тоді не варто публікувати такі матеріали чи навіть надсилати їх в особисті повідомлення. Не викладайте фото дітей у мережу без їхнього дозволу та дозволу їхніх батьків. Будьте відкритими до запитань та розповідей дитини про різні ризики й ситуації в мережі, які з нею трапились.

Рекомендації для учнів, учителів і батьків початкових класів

Вводити правила безпечного Інтернету та використання гаджетів найкраще саме з початкової школи, щоб для учнів це стало звичним. Проговоріть з дітьми про такі правила безпечного Інтернету:

– Не розповсюджувати особисті дані, а саме адресу проживання, номер телефону, місце роботи батьків без згоди дорослих на те.

– Якщо з дитиною трапилась неприємна ситуація, то вона завжди може покластися на дорослих - батьків чи педагогічних працівників.

– Небезпечно зустрічатись з тими, кого ми знаємо тільки онлайн.

– Не відповідати на повідомлення, які є неприємними. В тому, що дитина отримала це, немає її провини.

– Ні з ким не ділитись своїм паролем до гаджету та приватної сторінки у соціальних мережах. Цю інформацію можуть знати тільки батьки.

– Перед завантаженням нового додатку слід запитати дозволу у батьків.

Ці правила можна оформити у вигляді плакату та повісити на дошці у класі чи роздати маленьку брошуру, яку можна вклеювати у щоденник, кожній дитині.

Рекомендації для учнів, учителів і батьків середньої школи

– додати матеріал, наприклад, на уроках англійської мови, який розповідає саме про безпеку онлайн - казка Digiduck’s Big Decision https://www.childnet.com/resources/ digiduck-stories/digiducks-big-decision

– зробити власний ТОП правил класу - як створити свій безпечний онлайн простір та захиститись від онлайн -ризиків, в який мають входити такі пункти:

- не розповсюджувати приватну інформацію, а саме адресу проживання, номер мобільного телефону, не вказувати геолокацію при поширенні фото чи інформації;

- налаштувати екранний час - поставити певне обмеження на використання соціальних мереж на день;

- завантаження додатків, які підходять за віком (перевірити це можна по віковому рейтингу, який висвітлюється при завантаженні);

- реєстрація у соціальних мережах дозволена з 13 років згідно правил користування;

- якщо в Інтернеті трапилось щось таке, що засмутило чи налякало дитину, якщо хтось незнайомий вимагає приватну інформацію, то дитина має звернутись за допомогою до батьків чи вчителів;

- та інше, про що ви зможете домовитись у класі.

Рекомендації для учнів, учителів і батьків старших класів

– створіть власний ТОП правил для класу - як користуватись гаджетом безпечно та уберегти себе від онлайн ризиків;

– разом встановіть налаштування приватності у соціальних мережах;

– проведіть заняття з критичного мислення та перевірки фейків;

– наголошуйте на зміні онлайн активностей на офлайн.

Рекомендації щодо використання дітьми гаджетів під час освітнього процесу.

Учні на уроках проводять близько 20% часу переписуючись у чатах, переглядаючи стрічку соціальних мереж. Ці дані показують не тільки те, що велику кількість часу учні відволікаються та не засвоюють матеріали, а і важливість технологій для підростаючого покоління.

Виходячи з цього пропонуємо такі рекомендації щодо використання дітьми гаджетів під час освітнього процесу. Варто наголосити, що чим раніше почнуть діяти ці правила, тим легше буде їх дотримуватись і у старшій школі.

1. Створення зон та їхня відмітка, де не використовується мобільний телефон, наприклад, біля дошки.

2. Додавання інтерактивних завдань педагогічними працівниками, під час яких потрібне було б використання гаджету.

3. Спільне налаштування екранного часу (встановлення ліміту на використання соціальних мереж під час освітнього процесу) чи режиму “не турбувати”, який вимкне надходження нових сповіщень. Можна це оформити у вигляді Угоди класу, де будуть прописані пункти використання дітьми гаджетів (про які ви домовитесь з ними), а на іншій стороні кожен з учнів надасть свою згоду на виконання цих правил своїм підписом. Також, важливо занотувати, що буде, якщо хтось з учнів не дотримується правил, наприклад, буде “спостерігачем” за тим, щоб однокласники були чесними у цьому. Якщо навчання відбувається в онлайн- режимі за допомогою додатку ZOOM, то радимо:

- створювати окрему зустріч кожного разу, а не використовувати одне й те ж посилання;

- налаштовувати пароль для входу, який будуть знати тільки учасники освітнього процесу;

- використовувати зал очікування та додавати туди лише запрошених;

- вимкнути доступ до використання екрану (щоб поширювати власний екран на загал);

- вимкнути спільний доступ до чату та можливості надіслати документи у нього.

Рекомендуємо поговорити з батьками учнів про дотримання онлайн- безпеки та правил екранного часу і в родині.

Більш детально інформацію і рекомендації можна вивчити за посиланнями, що нижче:

https://mon.gov.ua/ua/news/yak-diyati-vchitelyu-u-vipadku-zitknennya-uchnya-z-onlajn-rizikami-mon-spilno-z-stop_sexting-prezentuye-dovidnik-dlya-pedagogichnih-pracivnikiv

https://stop-sexting.in.ua/wp-content/uploads/2020/09/dovidnyk_dlya_pedagogichnyh_praczivnykiv.pdf