- Деталі
-
Категорія: Шкільний практичний психолог
-
Опубліковано: Субота, 24 листопада 2018, 15:27
-
Перегляди: 767
Психологічна безпека дитини: п'ять правил виховання дітей від сімейного психолога
Щоб правильно виховати свою дитину здоровою і врівноваженою, важливо подбати про її психологічну безпеку. Адже саме дитині важливо вчасно сказати "ні", не піддатися на маніпуляції, а не посоромитися і закричати або попросити про допомогу в разі небезпеки, відмовитися від ідеї подивитися ближче залишені без нагляду речі.
Про це пише сімейний психолог Наталія Гаєвська і дає п'ять порад батькам по вихованню свого чада.
"Мене часто запитують про безпеку дитини і про те, як ми, дорослі, можемо захистити своїх дітей від зовнішніх загроз. Тема набуває актуальності з цілком зрозумілих причин. Все частіше в соцмережах і на батьківських форумах можна знайти майже покрокові інструкції, що робити, щоб дитина не загубився, його не вихопить, що не пограбували, не вчинили насильство і так далі", – пише вона.
За словами Наталії, такі інструкції важливі і потрібними, оскільки дають дитині чіткий алгоритм, як вести себе в громадських місцях, з незнайомцями і в непередбачених ситуаціях. Все це дуже добре, однак, навіть найкраща схема поведінки не спрацює, якщо не буде головного – чіткого розуміння дитиною власних кордонів. Це саме те внутрішнє підставу, на якому з упевненістю можна вибудовувати правила поведінки в нестандартних ситуаціях, зазначає вона.
Цілком закономірно, що загроза фізичної безпеки виникає значно частіше, якщо ми не вміємо відстоювати свою психологічну безпеку – сказати вчасно "ні", не піддатися на маніпуляції, а не посоромитися і закричати або попросити про допомогу в разі небезпеки, відмовитися від ідеї подивитися ближче залишені без нагляду речі.
Якщо з самого дитинства дитина звикла, що його думка нічого не коштує, його речі може без дозволу брати будь-який, в родині з ним не прийнято рахуватися, є хтось, хто знає краще, що робити, відчувати, думати – він значно швидше стане жертвою насильства ніж той, який має досвід самоповаги. Саме батьки закладають це.
Ось кілька важливих моментів, на які варто звернути увагу батькам, щоб навчити свою дитину поважати власні психологічні кордони і межі інших.
1. Визначте і опишіть те, що є найціннішим для вас, вашої дитини і кожного члена сім'ї. Такі речі є у кожного з нас, то, що без перебільшення є частиною нас.
Це можуть бути особистий простір і речі, то, як ми їх організуємо і використовуємо, час сну і їжі, робота, гроші, віросповідання, здоров'я, продукти (хочу – їм, хочу – не їм), відносини.
Важливо записати або озвучити всі речі, нехтування якими з боку інших заподіюють біль і страждання. Таким чином ми формуємо свої особисті кордону, куди поміщаємо все цінне для нас – те, що вважаємо своїм.
2. Чітко окреслюючи власні кордони і допомагаючи дитині визначити його межі, ми одночасно полегшуємо наше спілкування – щоб розуміти один одного, не потрібно кричати або повторювати по кілька разів одне і те ж.
- Сонечко, ти розумієш, що це мій планшет?
- Так розумію.
- Добре, тоді поклади на місце.
3. Захищайте "своє" і відразу говоріть "стоп", не доводячи ситуацію до вибуху.
Як тільки ми відчуваємо загрозу, що хтось наближається до цінних для нас речей, спрацьовують "сигнальні вогні" – ми відчуваємо гнів, страх, відчай. Ці ж емоції проявляють інші люди, коли щось загрожує їх цінностям, і це сигнал, що в небезпеці щось дуже важливе для людини.
Від уміння вчасно сказати "стоп" залежить як наша безпека, так і самопочуття.
4. Захищайте перед іншими цінності і принципи дитини.
Залишайтеся на стороні дитини, навіть якщо її цінності здаються вам дивними і недоречними.
5. Визначте і відразу домовтеся, що ви будете робити в ситуаціях, коли дитина вирішить порушити чужі межі.
Наприклад, якщо малюк тягнеться до чужого, варто сказати: "Стоп! Це чужа річ". Можна допомогти дитині запитати дозволу: "Чия це іграшка? Можна мені пограти нею?"
Якщо господар дозволив, ми говоримо, що можна пограти. Якщо ж не можна – то не можна, навіть якщо це викличе бурхливий протест.
Дозволяйте дитині самостійно діяти в межах його психофізіологічного розвитку.
Не зупиняйте і не лякайте небезпекою на кожному кроці. Йому необхідно отримати власний досвід під вашим дбайливим, а не тривожним або авторитарним контролем.
Розмовляйте зі своїми дітьми.
