Шабаліна Оксана Вікторівна

• 

Деталі

Категорія: ППД

Опубліковано: Четвер, 19 лютого 2015, 15:34

Автор: Околець Ірина

Перегляди: 1316

 

 

 

Шабаліна Оксана Вікторівна

вчитель математики та інформатики, вчитель вищої категорії, старший учитель

 

Інформація про автора

Прізвище, ім’я, по батькові:

Шабаліна Оксана Вікторівна

Рік народження: 1967

Освіта: вища

Фах: учитель математики та фізики

Звання, нагороди: звання «старший учитель»; Грамота управління освіти Миколаївської міської ради

Посада: учитель математики та інформатики

Педагогічний стаж: 21 рік

Адреса досвіду: Миколаївська СЗОШ № 22

2010 – 2011 н.р.

Інформація про досвід

Тема: Використання ігрових  моментів на уроках математики як засіб підняття інтересу до вивчення предмету

Ким і коли вивчався досвід:    Казимиренко Н.В., заступник директора з навчально-виховної роботи Миколаївської СЗОШ № 22; Литвиненко О.О., завідувач кафедрою природничо–математичних наук Миколаївської СЗОШ № 22.

Ідея досвіду: Від відтворювальної діяльності через перетворювальну до головної мети — творчо-пошу­кової діяльності. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Ігрові форми навчання на уроках - це можливість ефективної взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з наявними елементами змагання, безпосередності, природного інтересу.

Мета:  індивідуалізувати роботу на уроці, максимально розвиваючи  здібності учнів;  розвивати вміння конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх; виховувати почуття відповідальності, колективізму.

Короткий зміст: Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у суспільстві. У дитячі роки грає основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. В грі діти і підлітки перевіряють свою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного.

    Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджувалися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Ігрові форми навчання дозволяють використовувати всі рівні за­своєння знань: від відтворювальної діяльності через перетворювальну до головної мети — творчо-пошу­кової діяльності.

     У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати свою думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи математичну термінологію.

    Використання  гри дозволяє зекономити час на уроці, привча­є учнів працювати в парах і гру­пах, дає можливість не тільки уза­гальнювати знання учнів і фор­мувати вміння, а й перевірити рівень сформованості практичних навичок. Результати показують, що застосування  гри як окре­мого виду роботи — це не тільки підвищення якості знань учнів, а й підвищення інтересу учнів до вивчення математики, зміцнення учня як рівноправної особистості, здатної до самореалізації.

Конфуцій зазначав: «Учень і вчи­тель ростуть разом». Ігрові форми уроку дозволяють рости як учням, так і вчителю.

Технологія універсальна. Будь-яку названу організаційну форму, легко відтворити. Це форма, яку вчитель - предметник може напов­нити своїм змістом, використо­вуючи її для розумового розвитку. Творчість у навчанні починається зі зруйнування стереотипів.

        Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямовувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з’являється особиста зацікавленість, виникає й активність і творчі думки, і дії, і переживання за себе, команду чи весь колектив – усе без чого не можлива ігрова діяльність.

    Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюються доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на вік учнів, добираючи ігри, які були б їм цікаві і зрозумілі.

    Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем.

Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

    У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

Експертна оцінка:

1)  Визначено місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

2) Доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

в) Розроблені методики проведення дидактичних ігор з урахуваннями дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

3) Розглянуті вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

4) Передбачені способи стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.