Діти і втома

• 

Деталі

Категорія: Шкільний практичний психолог

Опубліковано: П'ятниця, 18 грудня 2020, 14:26

Автор: Адміністрація

Перегляди: 1450

 

Діти і втома: що далі?

Школа батьківства

   Швидше, швидше, темп життя збільшився, і на світовому ринку праці нішу зайняти не так просто. До цього з дитинства треба готуватися.

   «Відклади машинки і бігом на німецьку!»

   «Ой, знаєте, у мене найнеулюбленіший день – четвер! Тому що там у мене спочатку логопед (це така тітка, яка додому приходить), потім флейта, але на неї йти треба три зупинки, і там вчителька о-дуже зла, а потім увечері ще англійська! А я так за своїми ляльками скучила, і вони без мене сидять і плачуть».

   Дитинство перестало бути часом неробства, і думка про те, що дорослим-то він ще побуде, і досить довго, а от дитиною – вже ніколи, відвідує далеко не всіх батьків.

Гра і читання книг перестали бути самодостатніми нормальними дитячими заняттями. Наслідки цього стануть помітні років через 15-20, коли на ринок праці вийде покоління, яке не догралося в дитинстві.

   Чи зможуть вони, змушені з дитячих років функціонувати з перевантаженням і майже позбавлені періоду нормального дитячого ледарства, працювати краще за нас? Благо чи зло – форсоване навчання і розвиток?

Відповідь може дати тільки саме життя. А поки багато хто з нас ставлять на власних дітях, займаючи їх понад міру, лонгітюдний експеримент з неясним прогнозом.

 

Навантажувати чи не навантажувати?

   Розвивати чи нехай «тиняється» без діла? Так, адже ще в комп’ютер залізе – не витягнеш … Нікому крім самих тата й мами не можна передоручити відповідь на дане питання. Загалом відомо, що:

• якщо рішення про щотижневе навантаження дитини приймається не колегіально (всією сім’єю), а однією тільки мамою, то вона ризикує стати однобокою;
• якщо прогулянки закладені лише у вихідні, або як час перебіжки з одного заняття на інше, то дитина буде позбавлена можливості порухатися, скинути м’язову напругу, підгодувати мозок киснем;
• якщо у дитини немає часу на гру, то вона буде схильна до істеричної поведінки чи уповільненої реакції (залежно від темпераменту);
• рівень і характер навантаження повинен відповідати віку, темпераменту, характеру дитини, а головне – його освітнім здібностям і потребам;
• складаючи пазл навчального та неучбового навантаження дитини, корисно розуміти, чого ви прагнете:всебічного та гармонійного розвитку дитини чи що дитина виконає і реалізує те, що вам особисто свого часу не вдалося.

   Щиро бажаю вам вирішити це завдання з багатьма невідомими успішно!