Анкетування педагогів

• 

Деталі

Категорія: Шкільний практичний психолог

Опубліковано: Понеділок, 25 жовтня 2021, 15:10

Перегляди: 265

 

Шановні педагоги, уміння моніторити власну професійну діяльність надзвичайно важливе у професійному зростанні.

До вашої уваги методики, які допоможуть розставити пріоритети у своїй діяльності і накреслити власний план подальшого розвитку.

 

Анкетування "Моделі педагогічного спілкування за М.І. Юсуповим"

 Спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення контактів між людьми, який породжений потребами у спільній діяльності. Процес обміну інформацією Відношення людей один до одного Процес взаємодії особистостей Взаємовплив людей один на одного

 

Педагогічне спілкування - система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально - психологічних умов для спільної діяльності. Стиль педагогічного спілкування - це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їх батьками, колегами по роботі.

 

Модель дикторська («Монблан»), Педагог ніби як відсторонений від учнів, він знаходиться над ними, перебуваючи в царстві знань. Учні — усього лише безлика маса слухачів. Ніякої особистісної взаємодії. Педагогічні функції зведені до інформативного повідомлення. Відсутність психологічного контакту, а звідси — безініціативність і пасивність учнів.

 

Модель неконтактна («Китайська стіна») дуже близька за своїм психологічним змістом до першого. Різниця в тому, що між педагогом і учнями існує слабкий зворотний зв’язок через довільно або ненавмисно зведений бар’єр спілкування. У ролі такого бар’єра можуть виступити відсутність бажання до співробітництва з якого-небудь боку, інформаційний, а не діалоговий характер заняття: мимовільне підкреслення педагогом свого статусу, поблажливе відношення до учнів. Слабка взаємодія з учнями, а з їхньому боку — байдуже ставлення до педагога.

 

Модель диференційованої уваги («Локатор») заснована на виборчих відносинах з учнями. Педагог орієнтований не на весь склад аудиторії, а лише на частину, припустимо, на талановитих, або ж, навпаки, слабких, лідерів і аутсайдерів. У спілкуванні він як би ставить їх у положення своєрідних індикаторів, на які орієнтується колектив, концентрує на них свою увагу. Однією з причин такої моделі спілкування на заняттях може бути невміння поєднати індивідуалізацію навчання із фронтальним підходом. Порушується цілісність акту взаємодії в системі «педагог — колектив», вона підмінюється фрагментарністю ситуативних контактів.

 

Модель гіпорефлексивна («Тетерів») полягає в тому, що педагог у спілкуванні неначе замкнутий сам на собі: його мовлення здебільшого монологічне. Розмовляючи, він чує тільки самого себе і ніяк не реагує на слухачів. У діалозі опонентові даремно намагатися вставити репліку, вона просто не буде сприйнята. Навіть у спільній трудовій діяльності такий педагог поглинений своїми ідеями й проявляє емоційну глухоту до оточуючих. Практично відсутня взаємодія між учнями і учителями, а навколо останнього утворюється поле психологічного вакууму. Сторони процесу спілкування істотно ізольовані одна від одної, навчально-виховний вплив представлений формально.

 

Модель гіперрефлексивна («Гамлет») протилежна попередній. Педагог стурбований не стільки змістовним боком взаємодії, скільки тим, як він сприймається оточуючими. Міжособистісні стосунки зводяться ним в абсолют, набуваючи домінуючого значення для нього. Він сумнівається в дієвості своїх аргументів, у правильності вчинків, гостро реагує на нюанси психологічної атмосфери учнів, приймаючи їх на свій рахунок. Такий педагог подібний до оголеного нерва. Загострена соціально-психологічна чутливість педагога приводить його до неадекватних реакцій на репліки й дії аудиторії. У такій моделі поведінки часто кермо влади виявляється в руках учнів, а педагог у відносинах займає ведену позицію.

 

Модель негнучкого реагування («Робот»). Взаємини педагога з учнями будуються за твердою програмою, де чітко витримуються цілі й завдання заняття, дидактично виправдані методичні прийоми, наявна бездоганна логіка викладу й аргументація фактів, відшліфовані міміка й жести, але педагог не має почуття розуміння мінливих ситуацій спілкування. Ним не враховуються педагогічна дієвість, склад і психічний стан учнів, їх вікові та етнічні особливості. Ідеально сплановане та методично відпрацьоване заняття розбивається об рифи соціально-психологічної реальності, не досягаючи своєї мети. Внаслідок цього спостерігається низький коефіцієнт педагогічної взаємодії.

 

Модель авторитарна («Я сам»). Навчально-виховний процес цілком фокусується на педагогу. Він — головна і єдина діюча особа. Від нього виходять запитання і відповіді, судження та аргументи. Практично відсутня творча взаємодія між ним і аудиторією. Однобічна активність педагога придушує будь-яку особисту ініціативу з боку учнів, які усвідомлюють себе лише як виконавців, чекають інструкцій до дії. До мінімуму знижується їхня пізнавальна та суспільна активність. Виховується безініціативність учнів, губиться творчий характер навчання, спотворюється мотиваційна сфера пізнавальної діяльності.

 

Модель активної взаємодії («Спілка»). Педагог постійно перебуває в діалозі з учнями, тримає їх у мажорному настрої, заохочує ініціативу; легко схоплює, зміни в психологічному кліматі колективу та гнучко реагує на них. Переважає стиль дружньої взаємодії зі збереженням рольової дистанції. Виникаючі навчальні, організаційні та етичні проблеми творчо вирішуються спільними зусиллями. Така модель вважається найпродуктивнішою.

Пропонуємо Вашій увазі анкетування.

Визначення моделей спілкування педагога з учнями за методикою І.М.Юсупова «Моделі лекторського спілкування»

 

Бланк відповідей

Запитання	Відповіді
1. Чи потрібно Вам ретельно готуватися до виступу навіть з відомої і неодноразово прочитаної теми?	Так	Ні
2. Чи віддаєте Ви перевагу логіці викладання над емоційністю виступу?
3. Чи хвилюєтеся перед виходом віч-на-віч з аудиторією
4. Чи волієте під час виступу залишатися за кафедрою,   трибуною, перед мікрофоном?
5. Чи часто Ви використовуєте методичні прийоми, що успішно застосовувалися Вами раніше і давали позитивний результат?
6. Чи дотримуєтеся заздалегідь спланованої схеми виступу?
7. Чи часто під час виступу використовуєте приклади, які тільки-но спали на думку, ілюструєте сказане свіжим випадком, свідком якого стали?
8. Чи залучаєте до обговорення запитання слухачів?
9. Чи прагнете Ви розповісти якнайбільше з теми, незважаючи на обличчя слухачів?
10. Чи часто вдається Вам під час виступу вдало пожартувати? .
11. Чи віддаєте Ви перевагу виступам, які читаєте, не вириваючись від тексту?
12. Чи виводить Вас із рівноваги непередбачений шум і пожвавлення серед слухачів?
13. Чи можете Ви встановити порушений контакт і повернути увагу слухачів упродовж 5—8 хвилин?
14. Чи підвищуєте голос, чи робите паузу, якщо відчуєте неуважність слухачів
15. Чи прагнете самостійно відповідати на поставлене полемічне запитання?
16. Чи дозволяєте Ви, щоб під час викладання матеріалу Вам ставили запитання?
17. Чи забуваєте під час виступу про те, хто Вас слухає?
18. Чи є у Вас звичка вибрати серед слухачів два-три обличчя і стежити за їхніми емоційними реакціями?
19. Чи вибивають Вас із колії скептичні посмішки на обличчях слухачів?
20. Чи помічаєте Ви під час виступу зміни настроїв аудиторії?
21. Чи заохочуєте слухачів вступати з Вами в діалог?
22. Чи відповідаєте Ви на репліки аудиторії відразу?
23. Чи використовуєте ті самі жести для підкріплення своїх фраз незалежно від ситуації?
24. Чи захоплюєтеся Ви монологом настільки, що Вам не вистачає відведеного часу?
25. Чи почуваєте Ви себе після виступу втомленим настільки, що не в змозі в той же день виступити ще раз?

 

 

 

 

Обладнання : тест опитувальника, бланк для відповідей

Методика проведення. Психолог пропонує педагогові з’ясувати свій стиль лекційного спілкування. Для цього потрібно відповісти на запитання «так», якщо згодні з ним, і «ні» , якщо не згодні. Відповіді мають бути відвертими.

Обробка результатів.

Результати обробляються за ключем.

Підраховується кількість збігів відповідей із ключем. Якщо загальна кількість збігів складає не менше 80% від усіх пунктів за одною з моделей спілкування, то виявлена схильність стійка.

Інтерпретація результатів.

Кожна модель спілкування має свою психологічну характеристику.

Модель диктаторська («Монблан»).Педагог відокремлений від учнів, він нібито літає у піднебессі, у «царстві знань». Учні - лише сіра маса слухачів. Ніякої особистісної взаємодії. Педагогічні функції зведені до інформаційного повідомлення.

          Наслідки: відсутність психологічного контакту, безініціативність , пасивність учнів.

Модель неконтактна («Китайська стіна») дуже близька за своїм психологічним змістом до першої. Різниця лише в тому, що між педагогом і учнями є слабкий зворотний зв’язок у вигляді довільного чи мимолітного бар’єра спілкування. У ролі такого бар’єра може бути відсутність бажання до співпраці з будь-якого боку, інформативний, а не діалогічний характер заняття, мимовільне підкреслювання педагогом свого статусу, поблажливе ставлення до учнів.

          Наслідки: слаба взаємодія з учнями, а з їхнього боку –байдуже ставлення до педагога.

          Модель диференційованої уваги («Локатор») основана на вибіркових стосунках з учнями. Педагог орієнтований не на весь склад аудиторії, а лише на частину, наприклад, талановитих або слабких, лідерів або аутсайдерів.

У спілкуванні він нібито вважає їх своєрідними опорними знаками, за якими орієнтується на настрій колективу, концентрує на них свою увагу. Однією з причин такої моделі спілкування на заняттях може бути невміння поєднувати індивідуалізацію навчання з фронтальним підходом.

Наслідки: порушується цілісність акту взаємодії в системі «педагог-колектив», вона змінюється на фрагментарність ситуаційних контактів.

Модель гіпорефлексивна («Тетерев») полягає в тому, що педагог у спілкуванні нібито замкнутий у собі: його мовлення більшою мірою монологічне. При цьому, промовляючи, він чує тільки себе і ніяк не реагує на слухачів. У діалозі опонентові не можна вставити репліку: вона просто не сприймається. Навіть у спільній трудовій діяльності такий педагог переймається лише своїми ідеями і виявляє емоційну глухість до оточуючих.

Наслідки: практично відсутня взаємодія між педагогом і учнями, навколо педагога створюється поле психологічного вакууму. Сторони процесу спілкування існують ізольовано одна від одної, навчально-виховний вплив формальний.

Модель гіперрефлексивна («Гамлет») протилежна за психологічною характеристикою попередній моделі. Педагог занепокоєний не стільки змістовою стороною взаємодії, скільки тим, як він сприймається оточуючими. Міжособистісні стосунки є для нього абсолютними, домінуючими надбаннями. Він постійно вагається щодо вагомості своїх аргументів, у правильності вчинків, гостро реагує на нюанси психологічної атмосфери, беручи провину на себе.

Такий педагог схожий на оголений нерв. Наслідки: загострена соціально-психологічна чутливість педагога, яка веде до його неадекватних реакцій на репліки та дії аудиторії. За такої моделі поведінки може бути, що учні керуватимуть ситуацією, а педагог опиниться у залежній позиції.

Модель негнучкого реагування («Робот»). Стосунки педагога з учнями будуються за жорсткою схемою, де чітко визначені мета і завдання заняття, дидактичне виправдані методичні прийоми, має місце безперечна логіка викладання й аргументація фактів, відшліфовані міміка і жести, але педагог не відчуває ситуацій спілкування, що постійно змінюються. Він не враховує педагогічну дійсність, склад і психічний стан учнів, їхні вікові та етнічні особливості. Ідеально сплановане і методично відпрацьоване заняття розбивається на рифах соціально-психологічної реальності, не досягнувши своєї мети.

Наслідки: низький ефект педагогічної взаємодії.

Модель авторитарна («Я —сам»). Навчальний процес цілком фокусується на педагогові. Він — головний і єдино діючий. Від нього йдуть запитання й відповіді, судження й аргументи. Практично відсутня творча взаємодія між ним і аудиторією. Одностороння активність педагога пригнічує будь-яку особисту активність з боку учнів, і ті усвідомлюють себе лише виконавцями, чекають на інструкцію до дії. До мінімуму зведена їхня пізнавальна та суспільна активність.

Наслідки: виховується безініціативність учнів, утрачається творчий характер навчання, викривляється мотиваційна сфера пізнавальної активності.

Модель активної взаємодії(«Спілка»). Педагог постійно знаходиться в діалозі з учнями, тримає їх у мажорному настрої, спонукає до вияву ініціативи, легко засвоює зміни в психологічному кліматі колективу і гнучко реагує на них. Переважає стиль дружньої взаємодії зі збереженням рольової дистанції. Навчальні, організаційні та етичні проблеми, що виникають, творчо вирішуються спільними зусиллями. Така модель найбільш продуктивна.

 

 ДІАГНОСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ

(МОДИФІКОВАНИЙ ВАРІАНТ АНКЕТИ ЗА О.О. ЛЕОНТЬЄВИМ)

 

      Інструкція. Експертам, які мають досвід спілкування з аудиторією,  пропонується  карта  комунікативної  діяльності.  Кожен  експерт, працюючи незалежно, оцінює ті чи інші дії педагога, користуючись  запропонованими  шкалами,  після  чого  знаходиться  узагальнена оцінка.

 

Бланк відповідей

 

Карта комунікативної діяльності

 

Доброзичливість	7 6 5 4 3 2 1	Недоброзичливість
Зацікавленість	7 6 5 4 3 2 1	Байдужість
Заохочення ініціативи студентів	7 6 5 4 3 2 1	Придушення ініціативи
Відкритість (вільне виявлення почуттів, відсутність «маски»)	7 6 5 4 3 2 1	Закритість (прагнення триматися за соціальну роль, побоювання своїх недоліків, тривога за престиж)
Активність (увесь час у спілкуванні, тримає учнів у «тонусі»)	7 6 5 4 3 2 1	Пасивність (не керує процесом спілкування, пускає його на самоплив)
Гнучкість (легко схоплює і розв'язує виниклі проблеми, конфлікти)	7 6 5 4 3 2 1	Жорсткість (не помічає змін у настрої аудиторії, спрямований ніби сам на себе)
Диференційованість (індивідуальний підхід до учнів)	7 6 5 4 3 2 1	Відсутність диференційова­ності у спілкуванні (немає індивідуального підходу до учнів)

 

Обробка даних. Підраховується усереднена експертна оцінка.

Діапазон цих оцінок може коливатися від 7 до 49 балів. На основі   середньої оцінки експертів робиться висновок про ступінь комунікативної ефективності педагога.

    

 Інтерпретація даних.

      Якщо усереднена оцінка коливається в межах  49  – 45 балів,

то  комунікативна  діяльність  дуже  інтенсивна  і  близька  до  моделі 

активної взаємодії. Педагог досяг вершин своєї майстерності, вільно  володіє  аудиторією.  Як  диригент  прекрасно  розподіляє  свою увагу, усі засоби спілкування органічно вплетені у взаємодію з учнями. Неознайомленому може здатися, що зібралася компанія добре знайомих між собою людей для обговорення останніх подій. Однак при цьому всі зайняті загальною справою, заняття досягає поставленої мети.

      44 – 35 балів – висока оцінка. Дружня, невимушена атмосфера панує в аудиторії. Всі учасники заняття зацікавлено спостеріга-ють  за  педагогом  або  обговорюють  поставлене  питання.  Активно висловлюються думки, пропонуються варіанти  вирішення проблеми. Стихійність відсутня.  Педагог коректно спрямовує хід заняття, не забуваючи віддати належне гумору і дотепності присутніх. Усякавдала  пропозиція  відразу  підхоплюється  і  заохочується  помірною  похвалою.  Заняття  проходить  продуктивно,  в  активній  взаємодії  сторін.

      34 – 20 балів характеризують педагога як такого, хто цілком задовільно опанував засобами  спілкування. Він легко встановлює  контакт зі студентами, однак не  всі знаходяться у полі його уваги. В імпровізованих дискусіях він спирається на більш активну частину  присутніх,  інші  ж  виступають  частіше  в  ролі  спостерігача.  Заняття проходить жваво, однак не завжди досягає поставленої мети. Зміст заняття може мимоволі бути принесеним у жертву формі  спілкування. Тут можливі прояви елементів моделей диференційованої уваги та негнучкого реагування.

      19 – 11 балів – низька оцінка комунікативної діяльності. Має місце однобічна спрямованість навчально-виховного впливу з боку педагога.  Незримі  бар’єри  спілкування  заважають  живим  контактам сторін. Аудиторія пасивна, ініціатива  пригноблюється домінуючою  позицією  педагога.  Його  стиль  проявляється  в  авторитарній  або неконтактній моделі спілкування.

      При дуже  низьких оцінках  (10  –  7  балів)  всяка  взаємодія  з  учнями відсутня.  Спілкування  розвивається за моделями диктаторського або гіпорефлексивного стилю. Воно деперсоналізоване, за свої психологічним змістом анонімне і практично нічим не відрізняється від масової публічної лекції або виступу по радіо. Педагогічні функції обмежуються лише інформаційним боком.

 

Тест «Дерево»

Інструкція.

Розгляньте дерево. Ви бачите на ньому і поряд багато чоловічків. Який чоловічок нагадує Вам себе, відповідає Вашому настрою і положенню? Виберіть його, обведіть його червоним олівцем, поясніть свій вибір. Тепер зеленим олівцем обведіть того чоловічка, яким Ви хотіли б стати і на чиєму місці опинитися.

Посилання на зображення ДЕРЕВО

http://tests.kulichki.com/draw_tree_humans.html

 

Бланк відповідей

Питання 1(червоний олівець)	Питання 2 (зелений олівець)
№ чоловічка   __________	№ чоловічка     _________

 

 

Ключ.

Позиції №1, 3, 6, 7 – характеризують установку на подолання перешкод.

№2, 11, 12, 16, 17, 18, 19 – активна життєва позиція та показники комунікабельності, дружньої підтримки, взаєморозуміння, взаємодопомоги, інколи, нехтування власними інтересами заради інших, альтруїзму.

№4 – стійкість позицій (бажання досягти успіху без подолання перешкод).

№10, 15 – впевненість у своїх силах, комфортний стан, нормальна адаптація, досить високий статус у колективі.

№9 – мотивація на розваги.

№13, 21 – потреба у зміні діяльності, у відпочинку; замкнутість, тривожність, відчуженість, образа, гнів, може бути проявом серйозних проблем в колективі або особистих негараздів.

№5 – втомлюваність, загальна слабкість, невеликий запас сил.

№8 – усування від колективних справ, відхід у себе, замкнутість, самостійність, в деяких випадках можливі прояви суїцидальної поведінки.

№20 – безпідставне бажання бути лідером, «командувати», «щоб моє було зверху», прагнення досягти лідерства в мікрогрупах; завищена самооцінка, установка на лідерство

№14 – кризовий стан, «падіння у прірву»; незадоволення ситуацією, що склалась в колективі, бажання привернути до себе увагу, в деяких випадках – бездіяльність, пасивність як роль, демонстративно занижена самооцінка: «Я сам нічого не можу».