Медіавакцина

Категорія: Медіатор
Опубліковано: Вівторок, 02 жовтня 2018, 13:29
Автор: Ліпатникова Світлана
Перегляди: 862

 

Підвищуємо майстерність

(за матеріалами електронного журналу

Практика управління закладом освіти , вересень 2018 №9)

Інформація в інтернеті: правила, як розпізнати фейк

У соцмережах та інтернет-виданнях можна натрапити на неправдиві чи маніпулятивні новини та дописи. Щоб не потрапити у пастку неякісної журналістики і не зробити необдуманих кроків, дотримуйтесь правил їх критичного аналізу. Про основні з них — у цій публікації.


«Активістка звинувачує вчителя у фізичному знущанні над школярами» («Сумські дебати», 14.06.2018), «МОН офіційно заборонило батьківські комітети у школах» («Експрес», 01.02.2018), «Зрада по-украински: в Киеве нет ни одной русской школы, а в Ивано-Франковске есть» («Новостное агентство Харьков», 24.01.2018).

Такі повідомлення активно поширювались у соціальних мережах, викликаючи бурхливу реакцію користувачів — коментарі, обговорення, репости. Спільним для таких «новин» є те, що пізніше вони були спростовані, бо виявилися фейковими.

Що таке «fake news», навіщо їх поширюють

Фейки — це фальшива, часто сенсаційна інформація, розповсюджена під виглядом новин.

Якщо узагальнити визначення поняття «fake news», то це журналістський матеріал або блог/допис/відео, в основі якого — неправдива інформація.

Їх можуть поширювати цілеспрямовано, щоб дискредитувати певні політичні сили чи групи. Вони можуть бути частиною інформаційної війни.

Наприклад, фейк про те, що у Києві немає російськомовних шкіл, поширювали російські пропагандистські ЗМІ, а деякі українські видання ці повідомлення підхопили.

Крім того, фейки поширюють заради фінансової вигоди — у гонитві за кліками користувачів і, відповідно, переходами на сайт.

Іноді неправдиві новини — результат халатності та непрофесіоналізму журналістів, які не достатньо ретельно перевіряють джерела на достовірність і стають жертвами неправдивої інформації.

Окрім фейків, є напівправдиві новини чи статті. Частина інформації в них відповідає дійсності, але до неї додаються хибна аргументація, посилання на неточні дані, викривлена інтерпретація.

Подібного інформаційного сміття багато навколо теми реформ у нашій країні, — освітньої, медичної, пенсійної, децентралізації. Чому саме реформи:

Щодо останнього, то ситуація потроху поліпшується. Так, МОН і МОЗ періодично публікують новини на своїх сайтах і сторінках у соцмережах, в яких розвінчують міфи чи перекручені повідомлення про свої рішення. Наприклад, спростування щодо скасування батьківських комітетів.

Такі спростування — потрібні. Проте вони не завжди охоплюють ту аудиторію, яка прочитала фейки, а також з’являються надто пізно. Крім того, проблема не завжди в абсолютному фейку — часто йдеться про маніпулятивний матеріал.

Тому, щоб не попасти у просак, навчіться відрізняти правдиву інформацію від неправдивої чи перекрученої. Це вміння потрібне, бо медіа впливають на різні сфери нашого життя, наш щоденний вибір і рішення, які приймаємо, зокрема у професійній сфері. Рішення, прийняті на основі хибної інформації, будуть неякісними та недалекоглядними. Щоб уникнути цього, будьте активними користувачами ЗМІ, аналізуйте їх під час читання чи перегляду та користуйтеся пропонованими правилами.

Правило 1. Соцмережі — не замінник професійного ЗМІ

Коли ви гортаєте стрічку у Фейсбуці чи іншій соціальній мережі, то бачите лише новини ваших друзів (точніше, тих людей, з ким ви найчастіше взаємодієте у Фейсбуці), дописів сторінок, яким ви ставили найбільше «вподобайок». Це організовано за алгоритмом Фейсбуку. Механізм цього алгоритму постійно є темою для критики та припущень, але як він працює, достеменно не відомо. Тому, щоб дізнатись, що діється у світі, країні та професійній галузі зокрема, гортати стрічку у соцмережі недостатньо. Цілеспрямовано відвідуйте кілька інтернет-видань, які мають гарну репутацію.

Правило 2. Не поширюйте інформацію бездумно

Перш ніж щось уподобати, поширити, прокоментувати у соцмережі, дайте собі відповіді на такі запитання:

Одна з найчастіших помилок — бездумно поширювати інформацію. Наслідком цього є те, що неправдива інформація наростає як снігова куля, а її поширення іноді призводить до комічних ситуацій.

На початку 2018 року користувачі українського Фейсбуку активно поширювали картинку, яка розповідала про школяра — переможця Всесвітньої олімпіади з фізики, Іллю Кочергіна. Новину про його перемогу буцімто несправедливо замовчали українські ЗМІ. Адміністратори публічної сторінки «В Днепре» просили підтримати хлопця, і картинка набрала понад 120 000 репостів. Пізніше з’ясувалося, що цей школяр із Росії. А більшість користувачів, побачивши її в пабліку українського міста, не зробили нічого, щоб перевірити поширювану інформацію. На цьому історія не закінчилась. Менеджер спецпроектів AIN.UA Олександр Лінник вирішив провести експеримент і опублікував у Фейсбуці жарт про свою перемогу на Олімпіаді мемів. У повідомленні йшлось, що олімпіада відбулась у Горішніх Плавнях, там було 100 500 учасників із 9000 країн. Він очікував жартівливої реакції, однак люди сприйняли новину серйозно — вітали його і поширювали радісну новину. За дві доби жарт набрав 10 000 репостів! Лише кілька людей засумнівались, що олімпіада, у якій взяли участь учасники з 9000 країн, існує. Ця ситуація є прикладом того, чому існують фейкові новини і як вони стають популярними.

Правило 3. Вчіться розрізняти маніпулятивні заголовки

Заголовок новини має інформувати і лаконічно подавати ключовий факт новини. Цього правила дотримуються не всі ЗМІ. Багато видань дозволяють собі сенсаційні й емоційні заголовки, щоб привернути вашу увагу, викликати емоцію і змусити клікнути на ньому. Наприклад: «Четыре авто в хлам: украинцев шокировало очередное масштабное ДТП», «Проломило будинок: стихія в Києві накоїла немислимий жах». Тож будьте обережні: будь-які заголовки, де є оцінка, а надто категорична, — це вже маркер, аби засумніватись у достовірності інформації.

Прикладом не лише сенсаційного, а й неетичного є заголовок «Люто ненавидят Украину»: инцидент в поезде вызвал негодование в сети» до новини в «Обозреватель», написаної за дописом у Фейсбуці. У ньому жінка розповідає про своїх попутниць у поїзді, які були дуже критичними щодо України. Вона осуджує їх та розміщує фото. Видання перепублікувало фотографії, процитувало допис жінки без своїх коментарів із таким оцінним заголовком. За кілька годин матеріал набрав 230 000 переглядів. Пізніше жінки з цієї історії звернулися по допомогу до правозахисників — через оприлюднення фото та масове поширення інформації на них почали тиснути знайомі, колеги.

Правило 4. Зважайте на дату повідомлення

Іноді у соцмережах поширюють дописи, опубліковані кілька місяців або ж рік чи два тому. Люди зазвичай звертають увагу на число і місяць, але не на рік публікації. Часом і журналісти не помічають цього і оприлюднюють новини та «копіпастять» повідомлення із минулорічних заяв.

Правило 5. Перевіряйте вихідні відомості та стиль видання

Якщо на сайті не зазначено, хто є його засновником та власником, — це підозріло. Також мають бути вказані контакти редакції: електронна адреса, телефон. Зверніть увагу також на:

Проаналізувавши це, з’ясуєте, що сайт, наприклад, «спеціалізується» на кримінальних темах чи критиці певної політичної сили або ж постійно зловживає емоційними заголовками.

Фейки можуть бути «фішкою» сайта, способом сатири, висміювання абсурдності деяких суспільно-політичних процесів. Популярний український сайт UAReview публікує новини саме такого характеру. Наприклад: «Перед виступом на Євробаченні Melovin помолився до Олега Винника», «Чи потрібно вітати Віктора Павліка з іменинами Петра і Павла? Коментар Ілона Маска», «Стало відомо, що у Ляшка бутерброди завжди падають маслом вгору». Подібні сайти є і за кордоном: The Onion, Clickhole. У розділі «Про нас» таких сайтів зазначають, що всі новини вигадані.

Правило 6. Перевіряйте, чи є у новині посилання на її першоджерела

Першоджерелами новин можуть бути:

Якщо першоджерелом новини є пост у Фейсбуці, як правило, політиків, то він має бути розміщений на верифікованій сторінці, тобто із позначкою соцмережі, що це справді сторінка цієї людини.

Якщо у новині не вказане жодне джерело, довіряти їй не можна.

Насторожтесь, якщо першоджерелом «новини» є цитата особи з інтерв’ю чи Фейсбуку. Наприклад, у новині на сайті Ukr.life у заголовку сказано: «Школа закінчуватиметься на 4 класі: експерт озвучила катастрофічні наслідки». Перше, що має привернути вашу увагу, — емоційна оцінка у заголовку. Пошук першоджерела цієї новини приведе на сайт golos.ua, де опубліковане інтерв’ю «Л. Ващенко: «В системе среднего образования Украины намечается большая реорганизация: в одночасье уволят всех педагогов и директоров».
Починається воно так: «В недрах образовательного комитета Верховной Рады и МОН вызрела очередная реформа. Совместными усилиями чиновники и депутаты обещают скоро «осчастливить» украинцев законом о полном среднем образовании. О том, что готовит этот документ для учителей, школьников и их родителей, в какую новую невиданную реальность он погружает всех участников образовательного процесса, в интервью корреспонденту ГолосUA рассказала директор Центра экспертизы образовательных реформ, доктор педагогических наук, профессор Людмила Ващенко». Окрім емоційно забарвлених слів, у цих рядках немає фактів чи посилань на інші джерела.
Аналіз сайта golos.ua за зазначеними критеріями дає змогу зробити висновок, що цьому джерелу довіряти не можна: інформації про засновників і контактів немає, багато «копіпасту» та необгрунтованої критики.

Правило 7. Перевіряйте інформацію на кількох ресурсах

Stop Fаke (укр. Стоп Фейк) —

волонтерський інтернет-проект, створений для викриття неправдивої інформації про Україну та інші держави.

Якщо сайт за однією із попередніх ознак викликав підозру, пошукайте підтвердження чи спростування новини, розміщеної на ньому, на офіційних сайтах. Також почитайте, що пишуть на цю тему інші сайти із доброю репутацією (наприклад, BBC, «Радіо Свобода», із профільних — nus.org.ua). Перевірте, чи не спростовували повідомлення такі ресурси, як StopFake.

Перевіряти потрібно і поширювані Фейсбук-дописи. Так, у липні в мережі поширили фейкові дописи Уляни Супрун, виконуючої обов’язки міністра охорони здоров’я України. Пані Супрун публікує на своїй сторінці інформацію медичної тематики. Але цього разу у Фейсбуці поширилися принаймні два пости, які очільнця МОЗ не публікувала. В одному стверджувалось, що за перелому ноги потрібно не гіпс накласти, а «прикласти подорожник та подути». А також що температуру тіла 39° збивати не потрібно. Пані Уляна ці повідомлення спростувала і закликала критично мислити та перевіряти факти.

Правило 8. Зважайте на фото

Фотографії використовують, щоб привернути увагу. Часто вони також є недостовірними. Наприклад, неправдиву новину «Ось цього маленького янгола, вбив мажорний подонок. Українці, НЕ ДАЙМО замовчати чергове вбивство мажорною гидотою! — волонтер» на сайті shocked.news доповнили фотографією дівчинки. Якщо зберегти це фото і скористатись зворотнім пошуком зображень у Google, можна з’ясувати, що ця дівчинка — модель із Росії.

Правило 9. Будьте активними читачами

Якщо ви виявили помилки, маніпуляції, невідповідності у публікаціях ЗМІ (і знайшли докази цього), розкажіть про це вашому оточенню — колегам, учасникам профільних груп та спільнот в мережі. Активна позиція читачів та глядачів і максимальний розголос значно зменшать шанси неправдивої інформації негативно вплинути на нас. Поширюйте ті публікації, які є прикладами кваліфікованої роботи журналістів. Серед засилля неякісних матеріалів професійна робота медійників має бути відмічена.

 

Марина ДОРОШ,
журналістка, експертка з медіаграмотності ГО

 «Український інститут медіа та комунікації»,

головна редакторка сайту

MediaSapiens ГО «Детектор медіа» (2014-2018 рр.)